(На вечір з танцями у нас 12 січня 1856) Скачи, мати, серед хати, Підтикай запаску! Шахрай нитки і півмітки За шинкарську ласку. Хай сусідки папослідки Дивляться й регочуть: Поморгають, покивають Та й пересокочуть. Круглий, мати, щоб всім знати, Поки ще з півжмені Бряжчить бідних шагів мідних В батьківській кишені! А не стане — він достане: Се його вже діло. Через кладки без оглядки Махай у шинк сміло! А не вірять, а не мірять Набір у шиночку — Сунь очіпок, застав діток, Скинь плахту й сорочку!.. Все то бридні, все то злидні: Згине й наживеться; А мед, пиво (тож-то й диво!) Тільки й пить, як п’ється!..