На від’їзд із Полтави М. М. Лонгінова 22 травня 1842 А доки ж нам у Полтаві Бить байдики, пане! Наробив єси вже слави, Чи надовго стане? Порозтринькав все дівчатам: Дукачі й намисто, А хлоп’ятам-небожатам: Хоч вимести — чисто!.. Нема шпоньки, нема й стрічки Комір зашморгнути… Ну, вже утяв ти нам січки: Є чим пом’янути! Ану? виверни кишені: Що там є такого? А ви, хлопці, держіть жмені… Ай, бігма нічого!