На победы русских над турками, одержанные ген[ерал]-майор[ом] Андронниковым в Азии 14-го и вице-адмиралом Нахимовым 18 ноября 1853 г. на порте Синопа Сидить Абдул, [1] Губи надув І гадку гадає: Що там моє, Турецькеє, Військо поробляє? Скільки ж воно В море на дно Москалів пустило! Скільки ребят З рушниць, з гармат Трупом положило! Ой, вже ж тії, Турецькії, Війська розчухрали! Вже ж над ними Й “Со святими” Дяки одспівали! Вже й в П’ятенбурх Гінець Явтух Чкурнув, що мав сили, З листом об тім, Що туркам всім Пинхву в ніс встромили. Сполать тобі В Руській землі, Андронче [2] козаче! Ти бусурман Зм’яв на гаман — Нехай Абдул скаче! Сполать тобі В Руській землі, Нахименку [3] хвацький, Що попалив І потопив Вайдаки султанські. Та вже ж лизнув, Та вже й мазнув Султана по пиці! Провів шрамки: Будуть втямки На морді синиці. Так, бач, султан, На сей із’ян. Ще й морду пиндючить, На панотця, На Воронця [4] Аркан з шовку сучить. Сучи ж аркан, Дурний султан, Та й скручуй тугенько! Бо туркам всім Висіть на їм Прийдеться довгенько. ____________________________ [1] — Абдул — Абдул Меджіт (1823–1861), турецький султан. [2] — Андронко — Андронников І. М. (1798–1869), командуючий одного із з’єднань російської армії, яке розгромило турецькі війська під Ахалціхе 14 листопада 1853 р. [3] — Нахименко — Нахімов П. С (1802–1855), видатний російський флотоводець. У бою з турками у Сінопській бухті російська ескадра під командуванням Нахімова знищила флот і берегову артилерію ворога. [4] — Воронець — Воронцов М. С. (1782–1856), генерал-фельдмаршал, князь, намісник Кавказу в 1844–1853 рр.