К тебе возведох очи мои, живущему на небеси и проч. До тебе, господи, що там живеш на небі, Звертаю очі я в пригоді і в потребі. Як наймит з панських рук рятунку й ласки жде, Або як наймичка прохать до пані йде, Щоб запобігла їй чим в нуждочці, небозі, — Так ми шукаємо добра й підмоги в бозі. Ой, змилуйсь, господи! та змилуйся ж на нас! Бо ворог дошкуля до сліз під інший час; А гірш од всіх чваньки нам допекли ті пишні. Що тільки, бач, вони святі, а ми всі грішні.