Яко аще бы не закон твой поучение мое был, тогда убо погибл бых во смирении моем. Світить місяць у віконце, Та в очах темніє! Сяє в небі ясне сонце, Та серця не гріє! Коли б швидше вже отая Звіздочка засяла, От тогді б то болісь злая Камнем з серця спала! Та де ж вона забарилась, Де ж вона блукає? Може, в шинку похмелилась Та й там спочиває? Та вже ж нехай хоч похмільну Та везуть швиденько,- Утнемо ж ми їй весільну, Приймемо гарненько! Ой давно б вона, небога, В Харкові блищала: Так от, — залізна дорога Усе попсувала! Настроїли сучі німці Возів з чавунами: Сидиш собі на ослінці, А тут… Госпідь з нами! Без волів і без коняки Колеса махають, Бо не хто ж — самі чортяки Ридван попихають! А зустрівсь з другим обозом,- Утруть тобі маку: Змелють всього з твоїм возом На шпанську кабаку!