Сидить Петро у Полтаві В стані з поштарями; Тепер Петро наш не в славі, Вже не з панночками! Колись, було, як забряжчить В браму у будинку, Так пані Засс і закричить: “Мерщій горілки з шинку! Тягніть Петра на вечерю, Любії дівчата, Ставте на стіл ви тетерю Та ріжте курчата!” Тепер Петро у Полтаві В стані з поштарями; Тепер Петро вже не в славі — Годі з панночками!