Є на світі чоловік Бах-Тарах. Він ховається завжди по кутках. Він за шторою сидить і мовчить. Він за шафою сопе уночі. Прошептав чоловік Бах-Тарах: — Є в буфеті бабусинім птах. Він у чашці сидить аж на дні. Ти віддай того птаха мені! Тільки чашку дістала я ту — чоловік Бах-Тарах тут як тут. Чашку вихопив з рук Бах-Тарах. І розбив, і утік Бах-Тарах. Вбігла мама, заахкала: — Ах! — — То ж не я. То лихий Бах-Тарах! Вбігла бабця, не стримає сліз: — Ах-ах-ах! Мій фамільний сервіз! Я стою у куточку давно. Я не піду ні в цирк, ні в кіно. І не візьме татусь на парад. І сміється в кутку Бах-Тарах. І шепоче лихий Бах-Тарах: — Є у вазі невидимий птах! Він сидить і зітхає на дні, ти віддай того птаха мені. Та не слухаю я Бах-Тараха. Не віддам Бах-Тарахові птаха!