Повний гороху кошіль. Мак зі стіни звиса. Осінь, ласкаво прошу в хату мою і в сад. Викопано картоплю, моркву і буряки. Пахнуть до мене кропом в погребі огірки. Всього мені доволі. В сінях. У комірчині. Стіни свої знадвору вкрила соняшничинням. Сохне в печі насіння. Бродить наливка з терну. В горах яскріють синьо вихололі озера. Звершено клопіт літа. Вікна в садок розкрито. Листя летить по світу. Viva vita! Ледве світа о шостій. Лампи тривожне коло. Осінь, вродлива госте, прошу до столу. Я небагато прошу в долі за труд мій тихий. Щоби здоров’я трошки. Друг. І дитя. І книги. Трохи доріг… І досить! Слави? Та бог із нею! Наворожи мені, осінь, мудре натхнення!