Мій літній поїзд зупинився знову перед цією айстрою смутною. І я зійшла в її казкову тінь. “У нас дощі!” – буденно повідомив мій чоловік. А я зітхнула: “Вдома…” І привітала радощі прості. Притишена до світлого ріаnо, десь, за стіною, скрипочка співала. Я сіла в крісло до вікна лицем. І милостиво осені кивнула, мовляв, я вже готова. Я вернулась. Розпочинай класичний свій концерт. Заговорив у сутінках годинник про те, як час проходить крізь людину і там, за нею, – вічністю стає. І розуму нема туди дороги. І лиш душі меланхолійний погляд провидить все, коли годинник б’є. Вступає дощ… Високий і безмежний, Заслухатись його – необережно. Розмиє дощ той нетривкий сосуд, в який тебе природою відлито, яким тебе одділено од світу, і переллє в холодний білий сум просторів… Але годі вже печалі. Бо нетерпляче галасує чайник. І славословить затишок цвіркун. І в тому всьому є спокійна сталість, Мов за віки нічого тут не сталось. Завжди тут бив годинник у кутку. Завжди під ним дівчатко виростало. В товсті косички банти заплітало. І сутінки торкалися вікна… Усе мина… Але довіку буде – твій дім, і осінь, і ласкаве чудо концерту для дощу і цвіркуна.