Ать-два! Ать-два! Будь розумна, о мишва! Треба вкрадьки, треба нишком, хитрувати треба, мишки. Мишіан, наш полководець, вчив хвостатий свій народець: — Нападайте, коли тьма, із-за рогу, крадькома… Тихо-тихо, цитьте, цить. То навшпиньках, то на пузі. Лиш тоді, як ворог спить і коли він сам, без друзів… Наш народ — землі окраса, вищий дух і вища раса.— Мишіанів заповіт: згризти, зжерти цілий світ! Ми прекрасні, непоборні, і кива з портрета нам, лапку викинувши вгору, сам Великий Мишіан.