Павучок — рудий бочок мив надвечір ніжки. Був він добрий павучок, та дурненький трішки. Мив він ніжки, вимивав, їх ретельно рахував. Перша, друга — при мені, ось і третя ніжка, а четверта — є чи ні? Є — вона вже в ліжку. А весела ніжка п’ята все ще хоче танцювати. Ну невже та п’ята ніжка не стомилась анітрішки? Вередлива шоста ніжка не давала знять панчішку. Упиралася, сміялась — ніжка лоскоту боялась. Сьома митись не любила: “Ой! Змивається загар!”. Восьма крику наробила, що на неї наступила ще не вимита нога. Павучок благає: “Досить! Не пустуйте, час у ліжко!”. Доки вимив ніжку восьму, забруднилась перша ніжка. Вимив першу — десь поділась сьома. Де ти, сьома? Вже і сонце закотилось втомлено і сонно. Спить конячка і бичок, птиці сплять і мишка, тільки смішний павучок все ще лічить ніжки.