Сніжок, за вікнами світа. Зарум’яніла шибка. В акваріумі золота розпозіхалась рибка. І знову стало все як слід, мій друже, так, як треба! Скінчивши свій нічний політ, рак опустився з неба. Спинились брама і паркан, бо ж треба знати міру! І парасольки з квітника розбіглись по квартирах. І повернувся в зоопарк, і солодко розлігся такий звичайний леопард в такій звичайній клітці. А за вікном дзвенить трамвай, шумить ранкове місто. Гукає хлопчику: “Вставай!” — будильник голосистий. Так весело на світі жить, рости, учитись, бігать! На стінах сонечко дрижить, аж молоде од сміху. А паперовий Капітан не скаже нам нічого про те, чому стоїть не там кораблик, де учора. Чому подряпане чоло, а на руці — пов’язка. Мовчить. Мовчить. Дзвенить крилом ласкава птиця-казка.