У лісі під ялицею, Над річкою-бистрицею, Будинок є казковий, Багатоповерховий. Стоїть він серед зелені Із давньої пори, Всі поверхи заселені Від низу до гори. На першому живе Ведмідь, Поважний, волохатий. Він цілу зиму спить та й спить І не виходить а хати. На другому живуть такі Чудні зелені Жабки: Чудово вміють за гілки Чіплятись їхні ланки. На третім, де живе Сова, Зачинені віконця, Бо ця бабуся лісова Ніяк не любить сонця А на четвертому давно Живе хвостата Білка Що крізь відчинене вікно Стрибає аж на гілку! Найвище всіх — на п’ятому Ворона та Сорока: Як стануть розмовляти Чорнява й Білобока, Говорить кожна голосно І подругу не слуха, — Ховаються навколо всі І затуляють вуха. Всі кажуть їм: — Сусідоньки! Ну як не сором вам Нечуваний, невиданий Здіймати тарарам?! — У нас така вже вдача, Такі вже голоси: Ворона як закряче, То й чуть на всі ліси. Сорока застрекоче — Словечко до слівця, Сама спинитись хоче, Та все нема кінця! Отак і цоколіта Ця пара белькотух, Аж поки монце сіло — І гомін зразу вщух! Настала в лісі тиша, Лише кущі колише Навколо вітерець. Замовкнув дім казковий… Багатоповерховий… І казочці кінець!