Один Скопав я грядку сам один В городі біля тину. Хотів зростить багато динь, Зросла ж одна-єдина! Та ласував не я один, А наша вся родина. І всі хвалили як один мою єдину диню! Два Раз, два — Дерева. Під деревами трава. На траві — два хлопчики, У дерева — дві гілки, На гілці — два горобчики, У вулику — дві бджілки. А далі — дві хатинки. У них по два віконечка, Над ними — дві хмаринки, Дві зірочки, два сонечка… Не слухайте мене,— бо сонечко ж одне! Три Онука, бабуся, Дві мами, дві доні Сидять на осонні На довгім ослоні. Очі протер я,— Хоч три, хоч не три,— Бачу й тепер я, Що їх тільки три!.. Чотири Скільки нас живе в квартирі? Тато, мама, брат і я. Раз, два, три, чотири — От і вся моя сім’я! Є у мене друзі щирі: Лесь, Андрійко та Петро. Раз, два, три, чотири — Ось ми їдем на Дніпро. Хоч ніхто не йме нам віри, Ми рибалки-молодці. Раз, два, три, чотири — Вже впіймались окунці! Не страшні нам дикі звірі! Ми — мисливці, йдем у бір. Раз, два, три, чотири — Нас боїться кожен звір! Ось увечері в квартирі Знов збереться вся сім’я: Раз, два, три, чотири — Тато, мама, брат і я! П’ять П’ять літ мені минуло нині, І я покликала гостей. І після п’ятої години Прийшло аж п’ятеро дітей. І п’ять хороших подарунків Приготували п’ять діток: Намалювали п’ять малюнків, В садку зірвали п’ять квіток. Враз у веселе наше коло Іще один з’явився гість. То скільки ж сяде нас до столу, Коли гостей не п’ять, а шість?