Стоїть собі годинник на столику у нас, години та хвилини відстукує весь час. Його блискучі стрілки не спиняться ніяк, і завжди чути тільки: тік-так, тік-так, тік-так. Пора, пора вставати! Минула ніч давно. Прокиньтеся, малята, погляньте у вікно: надворі сонце світить, цвіте червоний мак. – Вставайте, любі діти! Тік-так, тік-так, тік-так. В садочку сміх та галас, гуляє дітвора. Набігались, награлись – обідати пора. А може, не пора ще? Ну, хто подасть нам знак? Годинник зна найкраще: тік-так, тік-так, тік-так. Заходить сонце красне. Іде нічна пора. Лягає спати вчасно слухняна дітвора. Сплять люди і тварини, і тихо й темно так… Не спить лише годинник: тік-так, тік-так, тік-так.