Була на світі дівчинка і братік Івасьок. Пішла гуляти дівчинка із братіком в лісок. Поклала спати братіка під кущик на траві й пішла збирати ягоди та квіти лісові. Летіли гуси-лебеді, схопили Іваська та й понесли на крилечках далеко від ліска. Аж тут прибігла дівчинка, побачила гусей. Вони крильми заплескали і зникли вже з очей. Біжить за ними дівчинка, а їх ніде нема! Лиш на горбочку пічечка стоїть собі сама. — Ой пічечко ріднесенька, мені допоможи! Де ділись гуси-лебеді, як знаєш — розкажи! — Поїж моїх перепічок, тоді я розповім! — Та ні, у мого батечка я й млинчиків не їм! Побігла далі дівчинка, — нікого навкруги! Тече молочна річечка, кисільні береги. — Ой річечко ріднесенька, мені допоможи! Де ділись гуси-лебеді, як знаєш — розкажи! — Поїж мого киселику, тоді я розповім! — Та ні, у мого батечка і меду я не їм! Побігла далі дівчинка, — попереду лісок. Стоїть зелена яблуня, біленький поясок. — Ой яблунько ріднесенька, мені допоможи! Де ділись гуси-лебеді, як знаєш — розкажи! — Поїж кисленьких яблучок, тоді я розповім! — Та ні, у мого батечка й солодких я не їм! Побігла далі дівчинка, побачила ставок. Вода — неначе дзеркало, на березі — пісок. Сидить Івасик, грається на березі в піску. А білі гуси-лебеді купаються в ставку. Підкралась тихо дівчинка до того бережка. Схопила вмить Івасика та й ходу від ставка! А гуси це побачили, зібрались у загін, летять, тріпочуть крилами за нею навздогін. Біжить щодуху дівчинка і бачить — у ліску стоїть та сама яблуня у білім пояску. — Ой яблунько ріднесенька, рятуй мене, рятуй! — А ти кисленьких яблучок спочатку покуштуй! Вона вкусила яблучко, — яке ж воно смачне! Її й сховала яблуня під гіллячко рясне. Побігла далі дівчинка, та ще далека путь! І знову гуси-лебеді летять, не відстають. От-от впіймають дівчинку дзьобаті вороги! Аж ось — та сама річечка, кисільні береги. — Ой річечко ріднесенька, рятуй мене, рятуй! — А ти мого киселику спочатку покуштуй! Вона мерщій киселику ковтнула з молочком, — її й сховала річечка під самим бережком. Побігла знов, а лебеді летять, не відстають. От-от накриють крилами, дзьобами заклюють! Ну, хто ж врятує дівчинку, від лиха захистить? Аж ось та сама пічечка край стежечки стоїть. — Ой пічечко ріднесенька, рятуй мене, рятуй! — А ти моїх перепічок спочатку покуштуй! Тут дівчинці й перепічки здались такі смачні! Її й сховала пічечка на теплім черені. Як вискочила з пічечки, а гуси — знов услід. а вже прибігла дівчинка додому, до воріт! Тут бачать гуси-лебеді, що вечір вже настав, та з тим і повернулися на свій далекий став. А дівчинка із братіком спокійно стали жить, лихих — остерігатися, а з добрими — дружить. * * * Котилось спіле яблучко з-під яблуні в ліску, котилася перепічка із пічки на горбку, та ще молочна річечка в киселику текла і цю хорошу казочку мені розповіла.