Була собі бабуся, що в кошику з лози злетіла аж до місяця, ще й вище в три рази! Й коли вона летіла з пташками пліч-о-пліч, надворі стало поночі, надворі стала ніч. Й коли вона летіла до неба напрямці, побачили ми віника в бабусиній руці. — Куди, куди злетіла ти? Чому, чому, чому?! — Із неба павутиннячко я віником зніму! Зніму я павутиннячко та розжену хмарки, щоб завтра вранці сонечко світило залюбки!