День за днем, за тижнем тижні – непомітно лине час. Різні зміни дивовижні відбуваються круг нас. От зима, весна та літо, осінь, потім знов зима… Сивий час летить над світом, і кінця йому нема. Кожен місяць, кожну пору на землі нове вбрання. Й ми самі не ті, що вчора, – ми зростаємо щодня. Глянь навколо оком пильним і побачиш зміни ці. Ось повільно, неухильно Йдуть по черзі місяці. СІЧЕНЬ Подивись: з початку року на землі лежать сніги. Скрізь, куди сягає око, – кучугури навкруги. Вітер снігом б’є в обличчя, засипає снігом дах. І ведуть між себе січу хуртовини у степах. Звір в цю січу попадеться, – геть тікає ледь живий. І по праву Січнем зветься місяць перший, зимовий. Та стрічають Перше січня дуже радо малюки: скрізь ялинки новорічні вже прикрасили гілки. Сяють вогники зірчасті, й ми бажаємо для всіх у житті – нового щастя, в праці – успіхів нових! ЛЮТИЙ Другий місяць зветься Лютий, а лютує він тому, що на світі довго бути не доводиться йому. Хоче Лютий, щоб на світі панувала вік зима. Та поволі сонце гріти починає крадькома. Довші дні, коротші ночі, гульк – уже й струмок тече! Лютий враз як зарегоче, знов морозом припече, та як здійме враз хуртечу як засипле снігом дах! Люди добре топлять печі, щоб не змерзнути в хатах. Та здаля вже крок по кроку йде весна, веселий час. І, розгніваний, до строку Лютий геть тіка від нас. Що ж, ми тільки добрим словом провести його змогли! В цьому місяці зимовім непогано ми жили: на санках спускались з гірки, з ковзанами йшли на лід, в школі з нами вже п’ятірки подружилися як слід. БЕРЕЗЕНЬ Тут надходить третій місяць, той, що Березнем зовуть. Ще з-під стріх бурульки висять і поволі розтають. Восьме березня, звичайно, пам’ятає кожен сам: встаньмо вранці й привітаймо всіх жінок і наших мам. Це ж бо їхнє свято нині, й по-святковому для них сонце світить в небі синім і блищить останній сніг. Ось весна вже зовсім близько. З гір біжить, шумить потік. Нам в гаю дає берізка свій живущий, свіжий сік. А сама берізка біла березневі бачить сни й прокидається зраділа, що діждалася весни. КВІТЕНЬ Весно, весно! Перші квіти розцвітають на землі. Сині проліски привітно зводять вінчики малі. І хоч, може, буде влітку більше квітів запашних, та для нас найперша квітка наймиліша від усіх. Завжди ми її помітим, з лісу в дім принесемо. І тому цей місяць Квітнем по заслузі ми звемо. ТРАВЕНЬ Ось і Травень, ясний Травень празниково землю вбрав в одяг свіжий та яскравий із рясних зелених трав. Перше травня славим здавна – свято праці і весни. А за ним – Дев’яте травня, Перемоги день ясний. В кожнім селищі та місті стоголосий спів луна. В травах, квітах, свіжім листі переможно йде весна. І виходять радо люди в поле ранньої пори. На ланах безмежних всюди вже гуркочуть трактори. А в садочку білим цвітом вкрилась вишня запашна. І нарешті з теплим літом зустрічається весна. ЧЕРВЕНЬ Той, хто бачив, як розкішні маки вогняно цвітуть, як в садках дозрілі вишні аж гілки додолу гнуть, той, хто в пору косовиці на узліссі поміж трав соковиті полуниці в повні кошики збирав, той розкаже сам, напевно, чом це здавна між людей на Вкраїні зветься Червнем перший літній місяць цей. ЛИПЕНЬ А коли розквітнуть липи посеред твого двора, значить – це надходить Липень, найпахучіша пора. Цілий день клопочуть бджоли, з лип узяток беручи. Медом пахне все навколо, матіолою – вночі. Глянь: уже в полях навкружних починаються жнива. Дітвора, весела й дружна, в таборах відпочива, і назавжди теплу згадку збереже про табори: про походи, і палатки, й біля вогнищ вечори. Підставляй під сонце тіло, не ховайсь від спеки в тінь, набирайся в Липні сили, загартуйся й відпочинь! СЕРПЕНЬ Йшли з серпами в поле жниці у далекій давнині: вже покошена пшениця, треба жати ячмені. Сонце жниць пекло нестерпно, руку муляли серпи. Клав у копи місяць Серпень потом зрошені снопи. А тепер в широкім полі подивися – там і тут є машин у нас доволі, щоб полегшить людський труд. Гуркотять в степах комбайни, – наших нив не вижне серп! Тільки місяць урожайний зветься Серпнем дотепер. ВЕРЕСЕНЬ Ходять хмари в небі синім. Місяць Вересень прийшов. Сповнивсь вереском пташиним тихий затишок дібров. Позлітавшися у зграї, різне птаство молоде в крилах сили набирає і відльоту в вирій жде. Бо пташки дзвінкоголосі знають – літа вже нема. Хоч і тепло ще, та осінь вже підходить жартома. І, набравшись сил за літо, галасливі, як пташки, знов ідуть до школи діти і сідають за книжки. ЖОВТЕНЬ Подивись: на видноколі мов змінилися ліси. Хто це їх у жовтий колір так барвисто покрасив? Ось край річки жовті клени і берези золоті. Лиш ялиночки зелені залишились в самоті. І пишаються дерева золотим своїм вбранням. – Це якийсь маляр, напевно, догодити хоче нам. А маляр цей – місяць Жовтень – у відерцях чарівних жовту фарбу перебовтав і розбризкує по них. ЛИСТОПАД Вже з дерев злетіло листя, наступає Листопад. Сонце ллє над білим світом, осяває голий сад. Тільки це не літнє сонце, в ньому вже тепла нема. І настирливо в віконце стукотить до нас зима. ГРУДЕНЬ Змерзлим груддям скрізь і всюди вкрилось поле і шляхи. – Це вже Грудень! – кажуть люди і вдягають кожухи. І дерева в білий іній вбрались, як у кожушок. Річка спить у кризі синій, і замовкнув спів пташок. Завмирає вся природа. А у нас кипить життя: йде робота по заводах, йдуть у школах заняття. * * * В першім класі – урочистий «День прощання з букварем». Пригадай, як ти колись-то був маленьким школярем!.. – Нам буквар вже не потрібний! – гордо кажуть первачки. – Ми й читаємо несхибно, ми вже й пишем палички! Дуже добре й погуляти нам у дні зимові ці: в нас і лижви, й ґринджолята, і блискучі ковзанці! Нам мороз не докучає, не страшний нам сніговій!.. Грудень місяць рік кінчає – наступає рік новий. * * * Що нас жде в Новому році? – Дні й весняні, й зимові, що не день, на кожнім кроці – відкриття й знання нові. Будуть знов заняття в школі, любі друзі й вчителі, і дива, що їх ніколи не бувало на землі! А як пройдуть в русі вічнім всі дванадцять місяців, – знов привіти Новорічні полетять з усіх кінців. Побажаймо ж добрим людям, щоб щасливо всі жили і щоб був по всіх усюдах мир і спокій на землі!