Вийшов зайчик уночі, поглядає сторожко: чи не видно десь сичів — заячого ворога… Ось із лісу скік та скік, пострибає ловко він — на городі зайчик звик ласувать морковкою. Ще й капусту—хрум та хрум зубчиками гострими… А очицями навкруг поглядає з острахом. Тільки що це там в траві? Зайчик скинувсь злякано і зустрівся віч-на-віч з лютою собакою! Швидше, швидше—попід тин, полем, перелісками!.. Врятувавсь насилу він від загину близького… У ліску рясна трава, ще й кущ над норкою… От тобі й поласував на городі морквою…