Була Лисиця скупердяйка, Що гіршу й в світі не знайти. Зате ж була вона хазяйка — Могла й зварити, і спекти. Та щоб у гості запросити Хоч би когось — того нема: — Аби самій ходити ситій! — І завжди все поїсть сама. Одного разу біля річки Зустрівся з нею Журавель Та й каже: — Як живеш, Лисичко? Ось я прибув з чужих земель. Там все незвичне, все не наше, І все якесь то несмачне… А в тебе, кажуть, добра каша,— То, може, й пригостиш мене? — Приходь, приходь!— Лисичка каже, Та ще й всміхається йому, А мислить: «Ось побачиш, враже, Як добре я тебе прийму!» Смачної каші наварила, Борщу з сальцем та з часником, Тоді гарненько стіл накрила Святковим чистим рушником. Лисиця хитра, знають люди,— Недовго думавши, взяла Та на пласкі великі блюда І борщ, і кашу розлила. От гість заходить до оселі. Вона кладе виделку й ніж Та й підсува йому тарелю. — Ну, любий гостю,— каже,— їж! До столу Журавель сідає, В тарелю дзьобом — стук та брязь… Нічого в дзьоб не попадає, Покуштувати навіть — зась! Аж тут сама Лисичка наша Метким та ловким язичком Злизала вмить з тарелі кашу І вихлебтала борщ цілком. Журав підвівся дуже чемно. — Спасибі,— каже,— за обід! Тепер приходь і ти до мене, Я пригощу тебе як слід! Три дні Журав до річки бігав, Багато риби наловив, Дістав десь куховарську книгу І цілий день читав та вчив. Та й заходивсь варити юшку: В казан великий рибку склав, Налив води, поклав петрушку, І кропу, й різних інших трав. Додав туди іце й лист лавровий, Привезений з чужих земель. І юшку добру, пречудову Зварив на славу Журавель. Зварив та й влив у глек високий Із довгим горлечком вузьким… Усе готове. Чути кроки — Лисиця йде до нього в дім. — Заходь, заходь, ласкаво просим Журав назустріч дріботить. Вона зайшла, крутнула носом: Як смачно рибкою пахтить! Вона до глека — надаремно!.. Лисичка й так і сяк стає, Шибає в ніздрі дух приємний, А язичок не дістає! Рудим хвостом крутнула гостя Та й подалася з хати пріч! А вдома, плачучи від злості, В куток забилася на піч. Покликав Журавель журавок, І сірих чапель, і лелек,— Усіх, хто мас змогу й навик Устромлювати дзьоба в глек. Всі досхочу понаїдались, Хвалили юшку залюбки, І довго там не припинялись Веселі співи і танки.