1 Цвітуть красолі у саду вогняно-жовтим цвітом. А я до школи вже іду — пора прощатись з літом! Нарвала я в садку у нас з красоль букет яскравий, щоб принести з собою в клас осінні квіти й трави. Мені до кіс нові стрічки вплела сьогодні мама. Поклала я в портфель книжки і зошити так само. А киця Мурка на вікні сидить і носик миє. Що в школу треба йти мені, вона не розуміє. 2 Вдягнувшись в білий фартушок, в брунатне плаття справне, ось я іду повз дитсадок, де й я була недавно. Біля знайомих цих воріт спинилась на хвилинку. А малюки кричать: — Привіт! Куди це ти, Галинко?! Вони кричать: — Заходь до нас! — Та ні, я йду до класу. Зайду до вас у вільний час, тепер не маю часу! І вихователька моя, і діти, й куховарка — мене вітають всі, бо я тепер уже школярка! 3 В шкільнім дворі розмови й сміх — не важко й розгубитись… І я стою ні в сих ні в тих, не знаю — що робити? Та вчителька до мене враз підходить і питає: — Ти, дівчинко, у перший клас? Ставай з оцього краю! Стаю я скраю в перший ряд в струнких і рівних лавах, серед дівчаток і хлоп’ят, чорнявих і білявих. Дзвінок. І ми йдемо у клас, сідаємо за парти. Велика дошка проти нас, навкруг — картини й карти. Усе блищить, усе сія — підлога, двері, вікна. Сюди, немов додому, я ходити скоро звикну. Тут каже вчителька мені: — Ну, підійди до дошки. Писати вмієш ти чи ні? — І я сказала: — Трошки! І крейду в руки я взяла, поглянула навколо і написала, як змогла, велике слово: ШКОЛА. А вчителька сказала: — Сядь. Написано чудово. Тобі я першій ставлю п’ять в найперший день учбовий! Вогняним цвітом на вікні цвітуть мої красолі. І дуже весело мені, що я учуся в школі!