У Марини Дмитрівни Стільки всяких справ! Без Марини Дмитрівни Хто б отак прибрав? Хто так гарно ліжечко Ковдрою заслав? Хто старанно віником Скрізь позамітав, Витер пил ганчіркою З столу та з вікна? Все Марина Дмитрівна, Все сама вона! У Марини Дмитрівни П’ятеро дітей Та ще з ранку раннього Тисячі гостей. З кожним поздоровкайся, Зручно посади, Дай тому цукерочку, Другому води, Той гуляти проситься, Той упав з стільця… У Марини Дмитрівни Діла — без кінця! На таку сімеєчку Наварить обід — Із такою справою Жартувать не слід! Ось вже наготована Зелень для борщу. Борщику наварено Дітям досхочу. Ще Марина Дмитрівна Й пиріжки пече: Збоку тільки глянути — Слинка потече! Та Марина Дмитрівна неабияка: Кращого не знайдете Ви й будівника. Що вже набудовано фабрик та домів! Крім Марини Дмитрівни, Хто б отак зумів? А коли увечері Діти ляжуть спать, Тут Марині Дмитрівні Треба й почитать. Сяде, перегортує Отакі книжки! Довго роздивляється Різні малюнки! Що в книжках написано І про що там річ — Все б їй знать хотілося! Та надходить ніч. От і сон з дрімотою До кімнати йдуть І Марину Дмитрівну Спатоньки кладуть. От вона умилася, В ліжечко лягла. От і спить Мариночка, Дівчинка мала. Ну, хіба ж не стомиться Кожен чоловік? А Марині Дмитрівні Тільки п’ятий рік…