У нашої Оксаночки таке хороше вбраннячко: шовкова спідничка, білі черевички, на голівці кучерявій аж чотири стрічки! Встане рано зранку дівчинка Оксанка, вдягне обережно трусики мережані, сорочечку з батисту, три разки намиста, на маленькі ніжки шовкові панчішки. А як довго чепуритись, – то не дивно й забаритись! В дитсадок прийшла Оксанка – всі вже сіли до сніданку. Всі малята чепурненькі, всі привітні, веселенькі. – Що ж ти пізно так, Оксаночко? Ой, яке у тебе вбраннячко! Як в папуги какаду в зоологічному саду! – А Оксанка подивилась, на порозі зупинилась: – Я не хочу граться, бо помнеться плаття, бантики розв’яжуться, туфельки замажуться. Я не хочу сісти – може, тут нечисто. Я не хочу бігати, бо порву намисто! Всі малята в дитсадку вийшли гратись на лужку. Бігали, сміялися, на гойдалці гралися, квіти рвали у лісочку, будували дім з пісочку, доганяли бабку, сполохнули жабку, розглядали їжака і рогатого жука. І дівчинка Оксанка стоїть сама на ґанку. Вона не може граться, бо помнеться плаття, бантики розв’яжуться, туфельки замажуться, а веселий вітерець перекрутить комірець. Вихователька прийшла і халатик принесла. Тут Оксаночка зраділа, вмить халатик цей наділа, розв’язала швидко стрічки, поскидала черевички, і намиста три разочки, і батистову сорочку – і побігла босоніжки по зеленому моріжку квіти рвати, танцювати, дім з пісочку будувати, розглядати їжака і рогатого жука!