Свіжі пахощі смолисті вітер широко розніс, – це на площі в нашім місті ялинковий виріс ліс. Кожна мама, кожен тато вибирають до смаку: – Нам високу! – Нам пухнату! – Нам гіллясту, отаку! Через колію трамвайну Галя з мамою ідуть. – Ой, мамуню, поспішаймо! Всі ялинки розберуть! Та до площі щохвилини під їздять грузовики. – Будуть, будуть неодмінно всім малятам ялинки! Недарма в останні роки розрослися в нас ліси: дерева стоять високі, набираються краси. Підросли – їм тісно стало ми й зрубали зайвину, щоб всі інші розростались на просторі в ширину. Ну, а зрубані ялинки марно теж не пропадуть: їх у кожному будинку малюки сьогодні ждуть. Отже нам, Дідам Морозам, подали цей грузовик, – ми для всіх ялинки возим, щоб Новий стрічати рік. Вибирайте, мамо, тату, кожен знайде до смаку: вам – високу, вам – пухнату, а тобі, мала, – таку! Радо кинулась Галинка до густого деревця: – Ну й ялинка! От ялинка! Щонайкраща саме ця! От і вечір. Поспішати вже додому треба нам, щоб ялинки прикрашати новорічним убранням, щоб згадати теплим словом все, що в цьому році є, і зустрінути святково рік, що зараз настає. Під кремлівськими зірками, день скінчивши трудовий, вся країна разом з нами зустрічає рік Новий.