Як зелені списи, з вогкої землі виткнулися в лісі проліски малі. Я візьму лопату, в ліс я побіжу, пролісків багато в горщик посаджу. Може, знов навмисно вернеться зима, зірве свіже листя, гілля полама. І завиє вітром, снігом як війне, як заб’ється в вікна, щоб злякать мене!.. Та в кімнаті в мене холоду не чуть. Проліски зелені в горщику ростуть. Проліскам блакитним тепло на вікні — розкривають квіти вінчики ясні. Буду поливати їх, буду берегти, щоб на Майське свято з квітами піти.