У сороки- Білобоки П’ять малят-сороченят. Усі чисто Хочуть їсти. Треба всім їм дати лад. От сорока- Білобока Поскакала на поріг І до хати Працювати Поскликала діток всіх. Цей, здоровий, Носить дрова, Той, швидкий, пшоно товче… Третій в чашку Цідить бражку, А малий млинці пече. Тільки п’ятий Хоче спати, Помагати не біжить,— У садочку В холодочку Ліг на травці та й лежить. У сороки- Білобоки Все вже зроблено як слід. Вся родина Й господиня Посідали за обід. Ті — до кашки, Ці — до бражки, Ще й млинців по п’ять, по шість. А ледаче Хай поплаче! — Хто не робить, той не їсть. Як почув це братик п’ятий,— Не схотів на травці спати, Аж підскочив: — Як це так?! Ви — в господі, Я — в городі, До роботи я мастак! Ось він в полі Бараболю Обгортає залюбки, До городу Носить воду, Поливає огірки, Ще й на вишню На найвищу Лізе ягідок нарвать. Вже й приносить Вишень досить, Щоб усіх почастувать. І сорока- Білобока Не нахвалиться сама: — В мене діти Працьовиті, Зовсім ледарів нема!