Стояла собі хатка – дірявий чобіток. А в ній жила бабуся, що мала сто діток. Така була сімеєчка, сімеєчка мала! Ніяк із нею впоратись бабуся не могла. Пішла бабуся на город по моркву й буряки, пішла вона до пекаря по хліб та пиріжки. А сто дітей – не ледарі, пішли збирати хмиз. Усі взяли по гілочці й набрали цілий віз! Води взяли по крапельці і повний казанок! І наварили борщику бабуся й сто діток. А потім сто цеглинок вони принесли вмить, і склали з них будинок, і стали в ньому жить. А потім сто зернинок поклали в землю в ряд. І виросли з них квіти, і став квітучий сад! А якби та бабуся не мала сто діток, була б і досі хатка – дірявий чобіток!