Навпроти нашого вікна за дощану горожу машина в’їхала чудна, на звіра трохи схожа. Вона схиляє й підійма залізну довгу шию, туди й сюди повзе сама й зубами землю риє. Ось набере землі і вбік крутнеться легко й споро і висипає в грузовик одразу цілу гору! З мого вікна, згори, мені все дуже добре видко. Зі мною разом на вікні Оксаночка – сусідка. Машина ходить як жива, навіщось риє яму… – Що за машина? Ну й дива! Давай спитаєм маму!.. Аж тут заходить інженер – він добрий наш знайомий. Про все, що бачили тепер, спитаємо його ми! Він каже: – Бачте, малюки, як добре працювати, коли машини є такі, як цей он екскаватор. Якби зібрати сто хлоп’ят і дати всім лопати – сто днів копали би підряд, щоб стільки накопати! Цю яму треба називать вірніше котлованом: ми в цьому місці будувати новий будинок станем. Як є охота до ладу на все це подивиться, ходімо – я вас поведу туди, на будівництво. Як праця там іде у нас, докладно розпитаєм, оглянем все, а водночас із святом привітаєм! Я здивувався дуже сам, здивована й Оксанка: сьогодні свято наших мам, ми їх вітали зранку. Казали всім жінкам: «Привіт!» – бо їхнє свято нині. Але кого ж вітати слід на тій чудній машині? Ходімо швидше!.. От ми враз спустилися по сходах, і від цікавості у нас аж захопило подих. Через дорогу!.. За паркан!.. До ями йдем, до краю… Ні, це не яма – котлован, – я добре пам’ятаю. А в котловані цім внизу ми бачимо машину, вона – та сама, хоч зблизу не схожа на тварину. Як підійшли ми – в той же час машина зупинилась, і десь на боці в неї враз дверцята відчинились. І раптом жінка вийшла з них, струнка, в комбінезоні, у рукавицях шкіряних і в хусточці червоній. А інженер сказав тоді: – Дозвольте цим малятам вам щастя побажать в труді і привітати з святом! Тут жінка посміхнулась нам. – Спасибі, – каже, – дітям! Я теж вітаю ваших мам, привіт перекажіть їм! Вона нам руку подала і знов зайшла в кабіну, і знов машина почала зубами рити глину. А тут і грузовик гуде, і під’їздить до неї, і за хвилину геть іде, наповнений землею. Ой, як хотілося б нам стать на місці тої тьоті і котлован такий копать, де дім збудують потім! А житимуть у домі цім хлоп’ята і дівчатка, і ми про дім розкажем їм все – з самого початку!