У колишні давні днини, в незапам’ятні години, що від них лише казки залишились на віки, — склалась казка чи билиця, що була собі вдовиця і росла при ній дочка, вередлива та бридка. А жила в тії вдовиці ще й сирітка білолиця і такої красоти, що подоби не знайти. Вранці піде до криниці — наче місяць заясниться, як додому поверта — ніби зірка золота, а як стане говорити — мовби ронить самоцвіти, тільки пісню заспіва — все навколо ожива… Що для квітки літнє сонце — так і мати рідній доньці: і зогріє, і зростить, і від лиха захистить. А безрідній сиротині — що калині при долині, між чужих людей зростать — тільки лиха зазнавать. Рідна доня Якилина, що не візьме, що не кине, то за все їй похвала, ще й подяка немала. А сирітка безталанна, красна дівчина Оксана, що не зробить — все не те, що не скаже — все пусте. Рідній доні завжди свято, все б гуляти та співати, а сирітка й хліб пече, і пере, й пряде, і тче. Та красуня білолиця не зітхає, не смутиться і в роботі, як на те, наче квітонька цвіте. Дні біжать, роки злітають, і дівчата підростають. А як стали на порі — вже і гості на дворі: йдуть і здалека, і зблизька, б’ють вдові поклони низько, звідусіль, з чужих країв засилають старостів. Про Оксану тільки й мова, а про другу — хоч би слово! Не бере ніхто дочку, вередливу та бридку. Всім вдовиця відмовляє, а сирітку б’є та лає. Якилина сльози ллє, ще бридкішою стає. Все одно — нема поради! І, зчорніла від досади, крашанок вдова взяла і до знахарки пішла. — Так і так, мовляв, бабусю, ще й не тим тобі вклонюся — не відмов, поворожи, у біді допоможи. Прожени мою турботу: дай хоч зілля-привороту, хоч нашли якусь ману на Оксану навісну! — А бабуся так їй каже: — От що я тобі пораджу: може, правда, може, ні, а в далекій стороні, за горами, за морями, за широкими степами, є дрімучий темний бір, де ніколи з давніх пір людське плем’я не ступало, чорних сосон не рубало… Знайдеш ти у тім бору бабу мудру та стару. В неї є чарівна скринька, а в тій скринці є хустинка. Як оту хустинку взять, в три вузли перев’язать, то хустинка безумовно три твої бажання сповнить, хоч що хочеш забажай, тільки тричі — пам’ятай. Як хустинка буде в тебе, то й придбаєш скільки треба і багатства, і краси й доню заміж віддаси! — От хустинка! Що й казати! Тільки як її дістати? Як знайти до неї слід? Чи на захід, чи на схід треба йти до того краю? — А цього вже я не знаю, може, люди проведуть, може, зорі вкажуть путь… Йде додому зла вдовиця, наче хмара-громовиця, й думку думає одну — про хустинку чарівну. А коли дійшла до хати, то й надумала: послати по хустинку чарівну ту сирітку навісну. Якщо вернеться щасливо — то й насправді буде диво, а як зіб’ється з шляху чи зустріне смерть лиху, то нехай хоч дідько плаче!.. І вдовиця нетерпляче сироті дає наказ в мандри вирушити враз. Звикла дівчина в покорі все робить без перекорів: кажуть — значить треба йти і загадане знайти. Ой розлогий світ широкий! Ліс високий, яр глибокий, сині ріки, береги, степ зелений навкруги. І лежать по всьому світі вздовж і вшир дороги биті, і наїжджені шляхи, і неходжені стежки — і вибоїсті, і рівні. Хоч на південь, хоч на північ, і на захід, і на схід — скрізь прямує людський слід. От дорогами-шляхами, невідомими стежками йде красуня молода, і легка її хода, бо назустріч їй з привітом дерева схиляють віти, край розложистих доріг квіти хиляться до ніг. Уночі травиця стеле для мандрівниці постелю, і невтомні солов’ї заколисують її. Зійде місяць яснорогий — вкаже дівчині дорогу, стежать зорі золоті, щоб не збилася в путі. На дорозі перехожий добрим словом допоможе, а в незайманих лісах птиці виведуть на шлях. Тож Оксана і не збилась, в довгих мандрах не стомилась, не згубила красоти й наближалась до мети. І прийшла та мить жадана, як побачила Оксана той дрімучий темний бір, де ніколи з давніх пір людське плем’я не ступало, чорних сосон не рубало. І пішла шукать в бору чародійницю стару. А навколо сосни чорні, наче привиди потворні, простягають їй навстріт пелехаті лапи віт. Чагарі сухим паліччям націляються в обличчя, рвуть одежу колючки, тчуть тенета павуки. Та Оксана не вжахнеться — там від гілки відмахнеться, там лозину відведе і вперед іде та йде. От і ніч зійшла на землю, стало в лісі зовсім темно. Вилітають з гущини величезні кажани, на ялині пугач стогне… Раптом — що це? — ніби вогник десь у лісі зазорів поміж чорних стовбурів. Йде мандрівниця до світла, бачить: хатка ледь помітна, причаїлась на горбку у густім ялиннику. Та така ж стара та древня — років зо сто їй, напевно: стріха мохом поросла, призьба цвіллю зацвіла, ще й гриби перед дверима, а в віконці вогник блима. Двері — рип! І в тую ж мить вийшла баба на поріг, зморщена, мала, щуплява, голосок такий писклявий: — Хто це тут в моїм бору стурбував мене, стару? Підійшла Оксана близько, уклонилась бабі низько й каже: — Це, бабусю, я. Мати названа моя наказала в вас уклінно попрохать якусь хустину, тим-то я й прийшла до вас в отакий неслушний час! Відказала їй бабуня: — Що ж, коли вже ти, красуня, дальню путь таку пройшла і мене в бору знайшла, я твоє бажання сповню, тільки знай — не безкоштовно: ти для мене послужи — у хазяйстві поможи, і як буде, білолиця, з тебе добра робітниця, то й тобі віддячу я: буде хусточка твоя. Хто охочий до роботи, тому праця не турбота, а Оксана, що й казать, змалку звикла працювать. Як взялась вона до діла, так робота й закипіла: тільки щось стара звелить — все вже виконано вмить. Так минули прудкобіжно, може, дні, а може, тижні, може, сплив і довший час — невідомо це для нас. Тільки от одного ранку каже баба: — Ну, Оксанко, чи бажала я, чи ні — догодила ти мені! Ось тобі чудесна скринька, а в цій скриньці є хустинка. Як оцю хустинку взять, в три вузли перев’язать, то хустинка безумовно три твої бажання сповнить, хоч що хочеш побажай, тільки тричі — пам’ятай. Та іще пересторога: ця хустинка ні для кого не придасться в ворожбі, а лише одній тобі. А як хустку віддаси ти удовиці тій неситій — чари зразу пропадуть. Прощавай, щаслива путь! — Зникла баба — де й поділась. А Оксана опинилась в полі з скринькою в руках. Перед нею — рівний шлях, сонце сяє, вітер віє, стигле жито половіє, зеленіють дерева, в небі жайворон співа. І Оксана теж співає та на скриньку поглядає: скринька, може, й чарівна, а на взір непоказна, зовсім проста, дерев’яна, а хустинка полотняна, хоч і біла, і тонка — звичайнісінька така. Рівна стежка край дороги так і стелеться під ноги, пахне солодко земля, гай видніється здаля. Йде мандрівниця до гаю, чує — з гаю крик лунає, стогін — гомін боротьби, аж тремтять старі дуби. Лютий, хижий птах-шуліка, гостродзьобий, превеликий, злісний клекіт видає й лебедицю білу б’є. Лебедиця вже безсила, ледве зводить білі крила, розлетілось по траві пір’я, зрошене в крові. І на того вбивцю злого, на розбійника лихого кинулась Оксана вмить. Хижий птах як засичить, він Оксану вдарив дзьобом і, схопивши в лапи здобич, чорні крила розпустив і в повітря підлетів. Лебедиця загибає, стогне, б’ється… І в одчаю пригадавсь Оксані враз баби мудрої наказ: відчинила миттю скриньку, в три вузли звила хустинку та щосили як гукне: — Згинь, потворище страшне! — Хижа птаха враз пропала. На траву лебідка впала, і здорова, і жива, й каже їй такі слова: — Красна дівчино хоробра! Видно, серце в тебе добре, що хустину чарівну у хвилину цю страшну ти не стала шкодувати, щоб мене порятувати. Значить, перше з трьох бажань ти вже висловила. Глянь! — Подивилася Оксана: а хустинка полотняна тільки сповнила наказ — вдвічі зменшилася враз! Склала дівчина у скриньку чарівну свою хустинку, відпочила під дубком і пішла своїм шляхом. Йде вона і день, і другий. Через поле та яруги стежка в’ється манівцем. І прийшла кінець кінцем в затишну ясну долину, щонайкращу для спочину. Край дороги, як на те, гарна яблунька росте. Підійшла Оксана ближче, бачить: всі галузки нижчі ще зелені, молоді, а вгорі — сухі, руді. І листочки на верхів’ї, кволі, зморщені, безживні, звисли сумно із сучків, мов лахміття жебраків. — Що це, яблунько, з тобою? Чом ти хилишся з журбою і в весняні теплі дні сохнеш, наче восени? — Ах, красуне моя мила, — деревце зашелестіло, — я тому таке сумне, що було колись рясне, зацвітало пишним цвітом і родило кожне літо силу яблук золотих для старих і для малих. І мене мандрівці знали, ще здаля мене вітали і спішили в холодок під намет моїх гілок. А тепер хробак таємний підо мною риє землю, точить корінь, соки п’є, в світі жити не дає. Отже, й сохну я, і в’яну, скоро й дихать перестану, гострий біль мене пече, серце мліє боляче! — Затремтіла деревина, застогнала, як людина, і по стовбуру униз потекли краплини сліз. Жаль пройняв Оксані душу… «Що ж я тут зробити мушу? Як дивитися на це? Загибає деревце!» Тут вона відкрила скриньку, звідти витягла хустинку, зав’язала три вузли і сказала: — Вбивче злий, пропади, хробак таємний, у норі своїй підземній! А ти, яблунько, рости і по-давньому цвіти! — Тільки мовила дівчина, як почула деревина, що пекучий біль ізник і цілющий теплий сік напоїв сухе коріння і потік по стовбурині, по галузках, по листках, по засклеплених бростках. Підвелись галузки вгору, і мереживом прозорим квіти вкрили деревце. — Ой, хвала ж тобі за це! — деревце зашелестіло. — Ти зробила добре діло. Це вже друге з трьох бажань ти промовила. Поглянь! — Подивилась: від хустини залишилась четвертина, стала вся як шкураток, як кленовий той листок! Склала дівчина у скриньку чарівну свою хустинку і весела, як була, в путь далеку знов пішла. Скоро казку повідати, та не скоро путь верстати, а Оксана йде та йде, тиху пісеньку веде. І прийшла вона помалу у країну небувалу: що ні крок — такі дива, аж мутиться голова! Там на луках квітли квіти з різнобарвних самоцвітів, в золотім ярку текла річка з чистого срібла, там росли плоди незвичні на деревах полуничних, а з розложистих дубів мед прозорий капотів; там на вербах груші спіли, там жита, мов гай, шуміли, а в колоссі зеренце: кожне — з куряче яйце! А між луками-ланами, наче сонце між хмарками, у зеленому гаю був палац із кришталю. І такий він був блискучий, так виблискував сліпуче золотий на ньому дах — аж мінилося в очах. «Що за край такий багатий? В кого б це його спитати про такую дивину?» Бачить: люди на лану. Стигле жито убирають — топором стебло рубають, в’яжуть жито у снопки, ставлять копи, як хатки. На луці збирають діти квіти з дивних самоцвітів, квіти в кошики кладуть, до палацу їх несуть. Та чомусь пісень не чути і на всіх обличчях смуток, люди всі якісь худі, заклопотані й бліді. «Що за диво дивне в світі! Тут би жити — не тужити, чом же всі такі сумні в цій чудовій стороні?» Так подумала Оксана і наблизилась до лану, де трудилися женці з топірцями у руці, й каже їм: — Щасти вам доле не журитися ніколи в цьому світлому краю, як у справжньому раю! — Ой красуне білолиця! — каже так одна їй жниця. — Цей чудовий світлий край був би, може, й справді рай, ми жили б, розкошували, працювали б, як співали, якби наше все було: хліб, і золото, й срібло. Та сюди у давні роки володар з’явивсь жорстокий — лютий згубник-лиходій, шестикрилий хижий змій. Із потворами страшними, посіпаками своїми, всі багатства з року в рік він привласнювати звик. Ще ми платимо й данину: кожен день одну людину віддаєм на смерть тяжку — на споживу хижаку… Тож іди, та без загаю, геть з цього лихого краю, доки вік дівочий твій не згубив проклятий змій!.. — Та у відповідь дівочі спалахнули гнівом очі: — Не скорятись треба! Ні! Повставайте до борні! Розбирайте миттю зброю, на потвор ідіть війною, а із змієм жартома я розправлюся сама! — На цей поклик звідусюди до Оксани збіглись люди: і жінки, й чоловіки, і дівчата, й юнаки. Грізне військо підвелося, заблищали гострі коси, і сокири, й топірці в кожній стиснулись руці. Проти них страшні потвори не змогли чинить опору, бо в народнім серці гнів, як вогонь, полум’янів. Наче в морі грізні хвилі, йшли вперед повстанці смілі, всіх побили, як змели, й до палацу підійшли. Раптом грім пішов луною над всією стороною, звивсь, як хмара, чорний дим над палацом золотим. І з страшним гарчанням грізним, з диким брязкотом залізним із палацу виповз змій, у лусці він мідяній, із шістьма крильми страшними, лапи — з кігтями кривими, з ніздрів клубом дим летить, паща полум’ям пашить. Все від жаху скам’яніло, а Оксана гордо й сміло вийшла з гнівом на лиці і з хустинкою в руці. Та як вигукне до змія: — Згинь, проклятий лиходію, зникни з світу назавжди, щоб пропали і сліди! — Застогнав тут змій безсило, розметав залізні крила, і забивсь, і затрусивсь, і крізь землю проваливсь. Наче сонцем променястим, спалахнули очі щастям. Залунав з усіх грудей вигук звільнених людей: — Слава дівчині Оксані, що усі свої бажання не для себе зберегла, а для інших віддала! А тим часом стала хустка, як трояндова пелюстка… Вітерець як налетів, ту пелюстку підхопив, і вона злетіла вгору до блакитного простору й зникла десь в височині, мов розтала в тумані. А Оксана так сказала: — Я нічого й не бажала! Всі ці сили чарівні не згодилися б мені. Світ широкий та розлогий, скрізь ведуть шляхи-дороги, добрі люди всюди є, і ясне життя моє! Вийшов тут з-серед народу, наче день ясний на вроду, ставний красень-молодик і сказав: — Живи повік з нами, дівчино привітна! А коли тобі самітно здасться в нашій стороні, будь дружиною мені! — Тут Оксана подивилась — наче зірка заяснилась. Посміхнулася йому — наче день осяяв тьму. Що вона йому сказала — повіли б ми, якби знали, тільки відзвук тихих слів заглушив веселий спів. Це співали люди й птахи, і метелики, й комахи, і на людські голоси відгукалися ліси. А пташинки непомітні — бистрі вісники всесвітні — про Оксану рознесли поголоску по землі. Долетіли бистрі птиці і до злісної вдовиці, що бажала всім завжди тільки горя та біди. Удова з дочкою разом аж посохли від образи, що не їм, а сироті щастя випало в житті. І така їх заздрість жерла, що вони від люті вмерли. Тож недобре бути злим і дорослим, і малим!