Мильна булька невеличка, соломинка й черевик йшли по лузі. Бачать – річка. як добратись на той бік? Каже булька: – Черевичку! Попливи по річці вплав і, як човник, через річку нас любенько переправ! – Ні, не хочу! По воді я зовсім плавати не звик. Тут на тебе вся надія! – відмовляє черевик. Булька каже: – Я, признатись, Вмію плавати сама, та, щоб вас обох підняти, в мене силоньки нема! Соломиночко-сестричко, чималенька ти на зріст. Простягнись на той бік річки, ми й перейдем через міст. І охоче в ту ж хвилинку, дуже довга та тонка, простяглася соломинка аж до того бережка. – Переходьте поодинці! Черевичку, не барись! – Він пішов по соломинці, а вона відразу – трісь! Черевик – шубовсть у воду, навіть хвиля розійшлась! А, уздрівши цю пригоду, булька реготом зайшлась. Реготалась, реготалась, поки й лопнула вона! І нікого не зосталось,- тільки казочка смішна.