Весела, гарна й кучерява Маленька дівчинка Весна Біжить, сміється, сіє трави, І пісня ллється голосна. По всіх усюдах пісня лине, Усе пробуджує від сну, І всі комашки, всі рослини Вітають дівчинку Весну. Дерева просять: — Весно красна, Розкрий на гілочках бруньки!— А луки кажуть: — Кинь-но рясно По нашій зелені квітки! І луки буйно зацвітають, І свіжим листям гай шумить, А дівчинка росте, зростає Не щогодини, а щомить. Це не дитя вже — подивіться На гарну дівчину струнку! Вона збирає полуниці І стиглі вишні у садку. І, світлом сонячним залита, Слідкує, щоб усе росло… Її тепер вже кличуть — Літо, Хороше Літечко прийшло! І сонце тепле, й небо синє, І всюди праця йде на лад. Вже запашні копиці сіна На луках вистроїлись в ряд. А ось веселі, загорілі Вітають Літо малюки, І плещуться, й здіймають хвилі Під тихим берегом ріки. Дні йдуть — і золота пшениця Додолу хилить колоски. Не дівчина вже — молодиця Виходить в поле залюбки. Турбот і справ у неї досить, В роботі їй не заважай: Це працьовита й щедра Осінь Збирає добрий урожай. І яблука зриває гарні. І груші, й сливи запашні. І буряки до цукроварні Везуть з плантацій день при дні. Вже над землею ходить холод, І путь відкрито всім вітрам. — Беріть книжки, ідіть до школи! Говорить Осінь школярам. Ще й помахне пташкам привітно: — До вирію летіти час! — І жовте листя непомітно З дерев зриває раз у раз. Злітає листя. Жовтий килим Лягає з шурхотом до ніг. А вже на нього пухом білим Сідає перший чистий сніг. Вже зникла дівчина колишня, І молодиці вже нема… І тільки бродить в білій тиші Бабуся лагідна — Зима. — Ану,— бабуся дітям каже,— Беріть санчата й ковзанці!— Сама ж не сяде, не приляже, Бо стільки справ в її руці: Вона вкриває льодом води Усіх ставків, озер та рік, Під сніг ховає в полі сходи, Щоб лютий холод їх не пік; Велить, щоб віхоли гуділи, Хилили все живе до сну… І все спочине… І зраділо Зустріне дівчинку — Весну!