Прийшла зима. Летять сніжинки і стелять ковдри по землі. Вдяглись у білі одежинки зайці великі та малі. Зайчатам весело та любо на саночках спускатись з гір. Їх добре гріють теплі шуби морозам злим наперекір. Ось покотивсь на лижах зайчик, спустився з гірки… Подивись! – Та це ж знайомий наш – Стрибайчик, що з їжаком дружив колись! Змінився він навдивовижу і став розумним та метким: і вчиться добре, і на лижах нікому не зрівнятись з ним. От він з гори злетів щодуху, на другу гору спритно вліз, насунув шапку межи вуха і навпростець побіг у ліс. У лісі сплять під снігом клени, жовтіє листя на дубках, стоять ялиночки зелені в пухнастих снігових шапках. Біжить Стрибайчик тихим лісом і раптом бачить на бігу: щось темне під горбочком лисим ледь-ледь ворушиться в снігу. Стрибайчик до горбка під’їхав, розкидав лапками сніжок, а там лежить і ледве диха нещасний, змерзлий їжачок! – Ти що тут робиш?! – зайчик скрикнув. – Ведмідь мій домик розвалив… Зламались двері, стіни, вікна, не знаю – як я сам вцілів… Тепер притулку я не маю, надворі ж холодно, зима! Крізь колючки мороз проймає, а шуби теплої нема… Напав на мене кашель, нежить, я, мабуть, зовсім пропаду… Мені ж узимку спать належить, а не гуляти на льоду! Тут їжачок плачем зайшовся, – і позабув Стрибайчик вмить, що розсварився з ним назовсім і клявся більше не дружить. – Ходім до нас! – гукнув Стрибайчик, – У нашій хаті місце є, і хліба знайдеться окрайчик, і ліжко дам тобі своє! А мама пироги пектиме, Варитиме нам киселі… І проживеш ти цілу зиму і не голодний, і в теплі! Тоді на нього вдячним взором їжак поглянув і сказав: – Мені тепер самому сором, що дружби я не шанував. Та все вже піде по-новому, кажу тобі, як чесний звір: хорошим другом в школі й вдома для тебе буду я, повір! І друг потиснув лапку друга, ще й міцно так, як тільки міг!.. Тим часом розгулялась хуга, змітать в замети стала сніг. А сніг той з неба так і валить! Не дійде з лісу їжачок… Аж ось – санчата – з лижних палиць та із соснових гілочок… – Сідай, їжаче, та не падай! – Стрибайчик впрягся в саночки і крізь завісу снігопаду помчав на лижах напрямки. Отак до заячої хатки через лісок, через лужок добрались вдвох – мале зайчатко і їжачок, його дружок.