Білий мармур, ніж зі сталі, І блискучий молоток... Хутче, хутче! Далі й далі! В білий мармур цок та цок! Може, вирізьбиш істоту, Даш їй розум, почуття; Може, з крапель твого поту Ти створиш нове життя. Може, знайдеш в ній розгадку Власних болів і страждань, Глибину свого упадку, Далечінь своїх зітхань. 1919