Між межами жваво, живо Жовте жито жнуть женці. Розпочалось нині жниво, Серп аж пріє у руці… Сніп за снопом ув’язає, Он лежить цілий покіс! Жарту жвавий жнець не знає, Ляже трупом жовтий ліс… Пісня радісна лунає Довгим полем золотим. В небі жайворон співає Свій журливий довгий гімн. Світ на сонці в спеці мліє, Світить золотом стерня… Легкий легіт полем віє, Дише запахом земля… Золотими серпанками Заслонилися ліси… Линуть співи над цвітками В честь роботи та й краси… ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ВЕСНЯНІ МРІЇ”