…А було тихо. Було журно, Аж доки з нетрів городів, Мов свіжий вихор в хату курну, З потужним криком, грізно й бурно, Ти в наші села зелетів. Прийшов у стомлені оселі З юрбою радісних пісень, Заколихав трухляві стелі, Переорав сухі пустелі І засвітив веселий день. Вітай, великий чародію! Тобі, осінньому, хвала! Перетворив ти в дійсність мрію І справдив зоряну надію, Що в серці од віків цвіла. Вже шостий жовтень, як пройшов ти По наших селах і містах… Тепер тобі, чарівний Жовтне, По віки вічні не замовкне Хвала на радісних устах. І кожне свіже покоління Неперебіжних сотень літ Оддасть тобі своє горіння. О революціє осіння, Тобі щоразу мій привіт! 1923. ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, ЖОВТНЕВИЙ ВИХОР