Пісня – то мрія про щастя майбутнєє, Полумінь перших огнів, – Перше кохання вовік незабутнєє, Пісня – то щастя зрадливе, облуднеє, Повне привабливих снів. Пісня – то голос страждання безмірного. Першого смутку туман, – Пісня – то стогін зітхання вечірнього, Серця безсилого, серця покірного, Біль незагоєних ран. Пісня – то спомин щастя колишнього. Згадка надій і весни, – Відгомін серця сумного, невтішного, Що серед галасу й реготу грішного Снить незабутнії сни. ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ЛІРИКА І”