Не в тишині формується поет, Не в самоті німих чернечих келій. В юрбі людей, бурхливий і веселій, Він розіклав барвистий свій намет. Його життя – це брук, а не паркет, Його палітра – площі та панелі, Де ловить він життя високі трелі І рух юрби до невідомих мет. Ні тріолет, ні станса, ні сонет Сучасного не вдарить, не зворушить. Живий поет – не класик, не естет, – Він дійсний світ одбити в пісні мусить! Життя, як море, змінне і бурхливе, – Він мусить знати всі його мотиви. ІЗ ЗБІРКИ “МОТИВИ”