Я не знаю, де то було,— може, снилося мені Тільки серце не забуло про колишні, кращі дні. Десь в країні невідомій в щасті, в радощах я жив, І, з журбою не знайомий, я не плакав, не тужив. Там я мав криштальну душу, як дзвіночок голосну, А тепер тужити мушу, без зітхання не засну. Може, щастя і не було, тільки снилося мені... Серце! Чом ти не забуло про колишні, кращі дні!