* * * Мої серпневі дні і безголосі ночі! Самотні спомини на сірому узбоччі Широко скруглених і вицвілих горбів, Край придорожніх верб і мудрих вітряків — Які далекі ви, далекі і несхожі На ті прогулянки, веселі та погожі, Коли, не знаючи ні прикрих дум, ні втрат, Ми сповивали ніч у серпантин цитат, Признань захованих і явних декламацій. Хто знав, що й дотепер, до років горя й праці Ті легковажні дні, уламки буйних літ, Простягнуть золотий, метеоричний слід? 1925