Так, друже дорогий, ми любимо одно: Старої творчості додержане вино, І мед аттіцьких бджіл, і гру дзвінких касталій. Хай кволі старчуки розводять мляві жалі, Хай про сучасність нам наспівує схоласт, Хай культів і фактур неважений баласт У човен свій бере футуристичний тривій, — Ми самотою йдем по хвилі білогривій На мудрім кораблі, стовесельнім Арго, А ти як Тіфій нам, і від стерна свого Вже бачиш світлу ціль борні і трудних плавань: Дуб з золотим руном і колхідійську гавань. 30.04.1924