Люблю я й досі присмерки прозорі Квітневих вечорів, і чорну сіть Вишневих, яблуневих верховіть, І по калюжах різнотонні зорі. Як повійнуло свіжістю надворі!.. Десь ключ птахів небачених летить, А сутінь гусне, і дзвінка блакить Вже мерехтить у іскрявім уборі. Молочний пас обняв небесну шир, І чаші видко золотий пунктир, І в світлі заходу стоять Близнята. В повітрі вогкість, холодок і млость, І бачить неба темноока шата, Як сходить ряст і набрякає брость. 12.11.1930