Давно в труні Тарас і Костомара, Грабовський чемний, лагідний Плетньов… Сивіє розум і холоне кров; Літа минулі — мов бліда примара. Та він працює. Феніксом з пожару Мотронівка народжується знов; Завзяттям віє від його промов, І в очах — відблиск молодого жару. Він боре тупість і муругу лінь, В Європі хоче "ставляти курінь", Над творами культурників п’яніє; І днів старечих тягота легка, І навіть в смертних муках агонії В повітрі пише ще його рука. 11.05.1926