Бриніть і лийтеся, джерела ніжні Качі, Дзвеніть каскадами співучого срібла З-під скелі сірої, що мохом поросла, — На села, у сади, між вапняки гарячі. Минули Бабуган і з ним круги вірлячі, За ними вже різка і росяна яйла — І враз нова краса з’явилась, процвіла: Ліс причарований, як озеро стояче. Поважно гомонить зелена бучина, Сміються струмені і будиться луна, А битий шлях заліг, мов велетенський полоз. І в щедрій поводі кольорів, фарб, речей Горує над усім високотонний голос Та ясна прямота допитливих очей. 1927