"Сонця виходять із своїх орбіт, Щоб нас огріти у благій гостині!" — Так промовляли Другій Катерині Облесні проповідник і піїт. Та посміхався царський фаворит, Галеру ведучи по хвилі синій, Де на підвалини новій твердині Мав степовий прослатися граніт. І як пливли, то скрізь на видноколі Зринали хутори, церкви, тополі В місцях, буцім залюднених тепер. А ніч ішла на працю, крик і галас, Щоб завтра сонцем названа — з галер На степові експромти милувалась. 28.04.1931