О! Нас давно не видно на кону. Закохані у тишину робітні, Ми стали скромні, стали непомітні, Скупі на жест і мову запальну. Але не кидаймо свого "клену!" Тим давнім дням борні і кроволитні: Болото в березні, гроза у квітні — Все має час і пору уставну. А по весні приходить гоже літо, Як хилиться і наливає жито, І спокій сходить з темно-сірих бань. Тоді працюй без крику і зупинок, Хай осторонь од бур і хвилювань Скиртами твій підноситься ужинок. 12.04.1932