Його стріваю я — і мало не щодня! — В студентській постаті на темних коритарах В повазі лекторській і в круглих окулярах, Де тиша темних книг, де збори й метушня. Він народивсь давно, і то не маячня! Живе в усіх часах, в усіх суспільних шарах, Та нині розплодивсь у безліч екземплярах, Мов літоросль повзка від в’язового пня. Ще вчора він слова точив мені медові, І стільки приязні було в облесній мові! Та утиральничок скрашав поважну стать. Він бачить наперед годину злої страти, А руки прийдеться від крові одмивать, Тож ліпше рушника напохваті держати. 1934