Щасливо, корабелю темнобокий! Безпечно плинь під теплий небосхил — До Швабських гір, до голубих Антіл, В Кабул чи в землі запашної мокки. Хай не в’ялять тебе марудні доки, І хай романтика твоїх вітрил Набуде швидкості казкових брил, Що ними велет кидавсь одноокий. Та чи згадаєш ти в чужих краях Поржавілий і старосвітський дах, Де огнище твоє колись палало? І чи промовиш з почуттям легким: Там цілиною йдуть леміш і рало, Там зноситься Ітаки синій дим? 22.10.1931