Книжок дитячих неубутні чари, Безсмертних вигадок легкі дива, Яка це знову смуга життьова Виносить ваші голосні фанфари? Та де вони, ті темні дортуари, Алея, сад і лава садова, Де вперше зароїлись, як мушва, Ви, горді одинці і чемні пари? Були,. Нема — і слід по вас пропав. А все ж од ваших дорогих появ Ще й досі мають колоски та ості. І в хмурий день, як вітер і сльота, Ви несподівані, ви любі гості, Гра порошин і сонця золота. 1930