Гасає вітер свавільно на майдані за ринком, де кози пасе остання в містечку відьма, де імператор чортополоху здивований прикро, що сонну імперію непрошений гість відвідав. — Не за горами зима, — журиться відьма козами. З левади, де зорі пасуться, найпахучіше сіно. Та коня де дістати, і дишель зламався у Воза, а на віник тепер, ік старості, ледви чи б сіла. Як реп’яхів, не позбутися надокучливих мислей, що минувся той час — навіть вже не присниться, коли до Великого Воза запрягався місяць і відьмі привозив сіна цілу копицю.