Засіли солом’яні оселі на Золотому Тоці, як кури, порпаються у купі рапуття. Спите, тереми і храми, у землі на сотому боці, а що за життя ви промовили путнє? Хто його знає, чи тільки у вас світу, що ото було взад літ вісімсот? Відпастернакував пастернак, а сього літа взяв та й засіявся Золотий Тік вівсом. А може, для нього те золоте верем’я, що по вереміях усіх навертає стопи, коли восени селяни ревно на картоплищі ведуть розкопи.